Обличчя Патриції сяє, коли вона розповідає про своє дитинство, як вона бавилася з іншими дітьми на пагорбах поблизу Наукальпан-де-Хуарес, що на захід від Мехіко – у місцевості з буйними лісами, печерами, потоками і каньйонами, де багато диких тварин. Тепер вона з гордістю здає тут помешкання і проводить екскурсії в тій частині Наукальпана, яку люди зберегли й перетворили в неймовірно казкову спільноту, присвячену мексиканському мистецтву і культурі. «Я люблю показувати це місце іншим, бо пишаюся ним», – каже Патриція. «Я не хочу, щоб про нього знали лише ми з сусідами. Я вважаю, що це місце варто побачити, відчути і пережити». Показувати улюблений куточок світу іншим – це мотивація, яка об’єднує десятки господарів на Airbnb. Однак мало хто може запропонувати місце такої дивовижної краси, як «гніздо Кетцалькоатля». Це місце названо в честь бога ацтеків, «Пернатого змія». Воно є поєднанням екзотичного парку і житлового комплексу, побудованого всередині гігантської, химерно прикрашеної та яскравої кольорової скульптури, яка звивається по місцевості. Цей шедевр у чудовому стилі «органічної архітектури» створив мексиканський архітектор Хав’єр Сеносіан. Помешкання Патриції є одним із десяти в комплексі та єдиним, що здається на Airbnb. Це простора 5-кімнатна квартира з округлими вікнами, вигнутими стелями та іншими химерними архітектурними особливостями, збудованими у тілі змії. Сучасний декор і деталі інтер’єру надають цій оселі відчуття простору, яке дивовижно поєднується з природним середовищем.

Ідею постійно приймати гостей підкинула Патриції одна з її сестер, яка раніше здавала будинок на Airbnb. Патриція саме тоді відчула бажання залишити метушню і хаос Мехіко та знайти собі спокійне місце серед зеленої природи. З 2015 року вона з незвичайним запалом виконує цю роль. Патриція зазвичай сама зустрічає гостей і веде їх до свого помешкання через бічний вхід у тілі змії. Їй дуже подобається, коли гості виражають своє захоплення помешканням та околицями і різними мовами «охають» та «ахають». «Хоча вони бачили фотографії, вони не могли усвідомити розміри будівлі, відчути природу довкола, тишу та спокій», – каже вона. Патриція любить пропонувати гостям екскурсію територією, і для багатьох це стає одним із найяскравіших моментів перебування в «гнізді Кетцалькоатля». Якщо гості налаштовані на екскурсію, вона може перетворитися на пригоду тривалістю 3–4 години. На площі близько 16 гектарів стільки всього можна побачити, адже частина території облагороджена, а частина перебуває у природному стані. Патриція свідомо не поспішає. Вона показує рот змії, побудований навколо природної печери, закликає гостей спостерігати за різними квітами та деревами, помічати яскраві кольори листя, звуки лісу та різноманіття текстур, як природних, так і штучних. «Іноді я пропоную їм походити босоніж по траві й відчути це місце», – розповідає вона.

Під час кожної екскурсії вона розповідає про уїчолів, корінний народ із центральних гір Мексики, який відомий своїми яскравими прикрасами та виробами з бісеру. «Голову змії виготовлено значною мірою під впливом мистецтва уїчолів», – розповідає Патриція. Кольорові керамічні кільця, інкрустовані в голову, очі та ікла змії, а також багато інших деталей фантастичної конструкції Сеносіана, натхненні мистецтвом уїчолів. «Ми зокрема хотіли закарбувати в цьому місці кольори Мексики», – додає Патриція. Патриція також розповідає гостям про лікарські рослини, які ростуть на території, і як уїчоли й інші мешканці їх застосовують. Якщо вона відчуває, що гості не проти, вона може запросити їх приєднатися до медитації в кінці екскурсії. Передусім нею керує бажання поділитися мистецтвом, культурою і природною красою Мексики, а також спілкуватися з людьми й дарувати враження. «Я зрозуміла, що хто б не були мої гості – китайці, мексиканці, іспанці, австралійці, – ми всі маємо почуття, ми всі любимо, ми всі люди», – каже вона. Вона додає, що люди можуть виглядати по-різному, «але всередині ми дуже схожі». Вона сподівається, що завдяки зануренню в природу й мексиканську культуру та перебуванню у «гнізді Кетцалькоатля» її гості поїдуть додому зовсім іншими. «Мені подобається приймати гостей і спілкуватися з ними, а особливо той факт, що це для них не просто подорож, а новий досвід, який для них дуже важливий», – розповідає вона. «Відпустка – це як пауза, і я хочу навчити гостей під час цієї паузи пізнати себе і зрозуміти, хто вони і чого насправді хочуть».